Особливості взаємодії поверхні штучного вуглеситалового клапану серця з плазмою крові людини

В.О.Лавренко,
 
В.О.Лавренко,
 
П.І.Золкі,
  
А.Д.Панасюк,
 
Лось В.В
 

Інститут проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України , вул. Омеляна Пріцака, 3, Київ, 03142, Україна
Порошкова металургія - Київ: ІПМ ім.І.М.Францевича НАН України, 2008, #03/04
http://www.materials.kiev.ua/article/716

Анотація

Нанокристалічиий матеріал штучного вуглеситалового клапану серця, отриманий спіканням 15% (мас.) В4С з розміром кристалів <10 нм, рівномірно розподілених у 85% (мас.) вуглецю з розміром частинок -10 нм, має виключно високу хімічну стійкість у плазмі крові людини. Електрохімічну взаємодію в результаті контакту з можливою мікродомішкою, наприклад, заліза на поверхні клапану змодельовано поляризацією від зовнішнього джерела струму, яка спеціально створила екстремальну корозійну ситуацію. Дослідження кінетики взаємодії проводили при 37oС за допомогою методу анодних поляризаційних кривих; для спектрофотометричного встановлення слідів бору в розчині як аналітичний реагент використовували куркумін, для встановлення слідів заліза в піноподібній плівці після поляризації — метод емісійної спектроскопії. З"ясовано, що у випадку утворення мікрогальванічних елементів при потенціалі 0,4 В починається формування плівки хемосорбованого кисню, а при ~1,0 В відбувається стійка пасивація поверхні клапану внаслідок формування на ній наноплівки низькоеле-ктропровідного наноструктурного вуглецю. Показано, що така плівка виникає при розряді на поверхні клапану аніонів відповідних α-амінокислот крові (амінокислотних залишків складних пептидних ланцюжків її білків), що мають у своїй структурі гетероциклічні кільця. За допомогою методу краплі, що знаходиться в спокої, показано миттєве змочування клапану плазмою крові (кут змочування дорівнює 50o), що також сприяє формуванню на його поверхні стабільної захисної плівки.


ЕЛЕКТРОХІМІЧНА ПОЛЯРИЗАЦІЯ, ЗМОЧУВАННЯ, КОМПОЗИТ ВУГЛЕЦЬ—В4С, МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ, ПЛАЗМА КРОВІ, ШТУЧНИЙ КЛАПАН СЕРЦЯ