Конференції
  1. Головна
  2. Структура
  3. Фірстов Сергій Олексійович

Фірстов Сергій Олексійович


Сергій Олексійович Фірстов — вчений в галузі фізики міцності і фізичного матеріалознавства, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, член Міжнародного інституту науки про спікання при Сербській Академії наук і мистецтв, лауреат премії Ради Міністрів СРСР, Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат іменних наукових премій: ім. Д.К.Чернова, ім. Е.О. Патона, ім. В.І.Трефілова, заслужений діяч науки і техніки України, відмічений Відзнакою НАН України "За наукові досягнення", кавалер ордена «Знак Пошани». У ІПМ працює з 1973 р. Заступник директора інституту, завідувач відділом №22. Фундаментальні дослідження узагальнені більш ніж в 470 публікаціях, в числі яких 6 монографій, 14 винаходів і патентів.

Наукові інтереси

01.04.07 – фізика твердого тіла

Біографія

Сергій Олексійович Фірстов народився в Києві в 1940 р. Після закінчення Київського політехнічного інституту в 1962 р. він прийшов на роботу до термофізичного відділу Інституту металофізики АН УРСР, де під керівництвом В. І. Трефілова почав займатися фізикою міцності та пластичності, а також структурним аналізом. Це був час, коли теорія дислокацій почала набувати експериментального підтвердження завдяки прямому спостереженню дефектів кристалічної структури.
У 1965-1967 pp. С. О. Фірстовим разом із В. І. Трефіловим, В. О. Маніловим та В. Г. Ткаченком було встановлено формування ультрадрібнозернистої структури за великих пластичних деформацій хрому. У подальшому на основі цих результатів було розвинено феноменологічну теорію еволюції дислокаційної структури та механічних властивостей матеріалів (переважно ОЦК-металів і сплавів на їх основі) в умовах пластичної деформації у широкому діапазоні температур, ступенів деформації та за різних умов термічної обробки. Уперше було встановлено кардинальну зміну механізму зміцнення при переході до великих пластичних деформацій у зв´язку з перебудовою різного типу дислокаційних розподілень у так звані розорієнтовані комірчасті структури, на основі яких формується високоміцний, фактично наддрібнозернистий стан матеріалу.
Отримані результати було узагальнено за допомогою діаграм структурних станів, що вказують на наявність різних типів субструктур. На їх основі вдалося пояснити немонотонну залежність температури крихко-в´язкого переходу і тріщиностійкості від ступеня попередньої деформації, запропонувати ефективні методи поліпшення комплексу механічних властивостей, а також дати структурне обгрунтування стадійності зміни механічних властивостей. Ці роботи склали підґрунтя для розроблення наукових основ технологій отримання та обробки широкої групи мало- й високолегованих сплавів на основі тугоплавких металів.
За результатами досліджень дислокаційної структури, механізму деформації і низькотемпературної крихкості металів групи хрому та сплавів на основі хрому С. О. Фірстов у 1967 р. успішно захистив кандидатську дисертацію. Окремі розділи цього циклу робіт було відзначено премією Ради Міністрів СРСР (1981), премією ім. Є. О. Патона (1986).
У 1973 р. Сергій Олексійович разом із колективом відділу фізики міцності і пластичності переходить до Інституту проблем матеріалознавства, куди В. І. Трефілова запросили на посаду директора. Того самого року С.О. Фірстов захищає докторську дисертацію на тему "Структурні основи міцності тугоплавких металів".
На основі систематичних досліджень впливу структури на зміну мікромеханізмів руйнування та параметри тріщиностійкості С. О. Фірстов зробив значний внесок у розуміння взаємозв´язку мікро- і макромеханіки руйнування, запропонував енергетичну концепцію зміни механізмів руйнування для цілої низки практично важливих матеріалів.
Роботи С. О. Фірстова в галузі спечених матеріалів здобули міжнародне визнання — в 2002 р. його було обрано дійсним членом Міжнародного інституту науки про спікання в Белграді.
На особливу увагу заслуговує цикл робіт вченого, присвячений "природним" композитам, де зміцнююча фаза утворюється в процесі кристалізації. За результатами досліджень фазових рівноваг у системах Ті—Si-X, Ti-B-X, Ті—В— Si-X, де X —р-і J-метали, було розроблено нові сплави, що дозволяють шляхом термомеханічної обробки створити такі структурні стани, модуль пружності яких на 30% вищий за цей показник для найкращих титанових сплавів. При цьому сплави зберігають пластичність на рівні 5-11%, що важливо для використання в авіаційній техніці. Крім того, їм властива висока зносостійкість в агресивно-абразивному, лужному чи кислому середовищі, у морській воді.
Під керівництвом Сергія Олексійовича виконуються роботи зі створення матеріалів медико-біологічного використання, наноструктурованих матеріалів, що формуються унаслідок великих пластичних деформацій та іншими методами, а також наноламінатів на основі титану, одержаних методами порошкової металургії.
Загалом Сергій Олексійович завжди охоче береться за нову тематику досліджень. Наприклад, нещодавно він розпочав роботи з вивчення мультикомпонентних високоентропійних сплавів, які вирізняються підвищеною термічною стабільністю.
Праці Сергія Олексійовича Фірстова та його учнів (а він підготував 5 докторів і 22 кандидатів наук) широко відомі світовій науковій спільноті. Він підтримує активні контакти з ученими багатьох країн світу, сприяє зміцненню зарубіжних контактів українських науковців, був керівником цілої низки міжнародних проектів, є членом бюро Міждержавної ради "Міцність та пластичність матеріалів", дійсним членом Санкт-Петербурзької академії міцності, Міжнародного інституту науки про спікання, членом редколегій журналів "Progress in Powder Metallurgy", "Прочность и физическая мезомеханика", "Металлофизика и новейшие технологии".
Запорукою успіхів Сергія Олексійовича є його широка наукова ерудиція та глибокі знання, наукова принциповість, вимогливість до себе і співробітників, вміння працювати з людьми.

Публікації